Нейротизм (від грец. Neuron - жила, нерв) - особистісна змінна в ієрархічній моделі особистості Х. Айзенка. За уявленнями Айзенка, при реактивної і лабільною вегетативною нервовою системою, особливості роботи якої обумовлені лімбічної системою і гіпоталамусом, підвищується емоційна сприйнятливість і подразливість. На поведінковому рівні це проявляється у збільшенні числа соматичних скарг (болю голови, порушення сну, схильність до коливань настрою, внутрішній неспокій, переживання і страхи). При цьому розвиваються емоційна нестійкість, тривога, низька самооцінка. Така людина внутрішньо неспокійний, стурбований, схильний пороти гарячку.
В поняття «емоційна стійкість», в залежності від авторів, включаються різні емоційні феномени, на що вказують Л. М. Аболін (1987), М. І. Дьяченко та В. А. Пономаренко (1990) та ін. Так, деякі автори розглядають емоційну стійкість як «стійкість емоцій», а не функціональну стійкість людини до емоціогенних умов. При цьому під «стійкістю емоцій» розуміються і емоційна стабільність, і стійкість емоційних станів і відсутність схильності до частої зміни емоцій. Таким чином, в одному понятті об'єднані різні явища, які не збігаються за своїм змістом з поняттям «емоційна стійкість».
Л. П. Баданіна (1996), розуміючи під емоційною нестійкістю інтегративну особистісну властивість, що відбиває схильність людини до порушення емоційної рівноваги, включила в число показників цієї властивості підвищену тривожність, фрустрированность, страхи, нейротизм.
Тест Емоційна стійкість (нейротизм) допоможе Вам визначити на скільки Ви емоційно стійкі
Психологічний тест «емоційна стійкість» з розділу «Психологія емоцій» містить 33 питання.